Цікаво про козаків ТОП-30 фактів (Частина3)

Цікаво про козаків ТОП-30 фактів (Частина3)

Тридцять фактів про козаків – Частина ІІІ

kozaki0202145485742824675049

Цікаві факти про козаків та СІЧ ТОП – 30

Незважаючи на величезну кількість спірних питань козаків, не слід недооцінювати її роль у формуванні  України, як країни. Хоча козаки і втратили СІЧ але саме вони були тим ідеальним консолідуючим фактором, що об’єднав людей навколо однієї ідеї – домогтися незалежності і створити свою власну державу – Україну.

Читайте ще,

Українці один з самих войовничих народів світу!

Україна у другій світовій 10 маловідомих фактів, які Вас шокують.

Тож цікаві факти про козаків та СІЧ:

21. Російська імперія – невдачна «мачуха».

Освоєння і завоювання Сибіру та завоювання Далекого Сходу Росії здійснювалося переважно за рахунок козацьких загонів та Отаманів. Тому більшу частину Росії можна було б назвати «Козацька Україна» або «Нова Україна».

kazaki-v-sibiri0101

22. У Гамбургу буде «Гамбурзька Народна Республіка»?

Як відомо найголовніша «ударна сила» російського війська були козаки. Після вступу російських військ в 1814 році в «вільне місто» Гамбург, у ньому було залишено близько 10 000 козаків, які стали називатися «Військом Ганзейской Ліги», а пізніше «Козаки Ельби».

kozaki0109mediapreview

23. День українського козацтва

14 жовтня українці відзначають два важливих для країни свята. Першим з них є День українського козацтва. Це свято відзначають відповідно до Указу Президента України від 1999 року, “з огляду на історичне значення і заслуги козацтва в історії української держави і його значний внесок в процес побудови сучасної держави. ”

Друге свято з’явилося в Україні у 2015 році – День захисника України. Воно зявилось, щоб стати заміною “Дня захисника Вітчизни” (а точніше “День Советской Армии”) – свято яке відзначалось у колишньому Радянському Союзі 23 лютого. На думку керівництва країни та згідно з опитуваннями, ця зміна в українському календарі свят було актуальним у зв’язку з військовими діями на території України, які почались у 2014 році, та і з-за військової агресії проти України Російської Федерації.
kozak14146279_2114821350_n

24. Мазепа козак-романтик?!

Найбільш відомим козацьким Гетьманом за кордоном є не Богдан Хмельницький, а Іван Мазепа.

А чи відомо Вам що ще 100 років тому романтичний образ Мазепи був більше відомий ніж романтичні образи самих відомих романтиків Тристана и Изольди, чи Орфея і Евридикі!!!

Мазепою захоплювались і Вольтер і Байрон!

Читайте подробиці – Мазепа як символ України

mazepa22f4dc8a4

25. Козаки і кобзарі

КОБЗАРЫ – це окремий феномен української культури.
Козаки і кобзарі це така ж невід’ємна частина один одного, як хліб і борошно.
Кобзарство – це унікального явища світової культури, корені якого сягають у сиву старовину.
Кобзарі об’єднувалися в організації з особливим влаштуванням, своєрідною системою обрядів вступу нових членів, умовами їх підготовки, навчанням і особливостями поведінки. Ці організації називалися кобзарські (лірницькими) “братствами”, або “гуртами”, в яких були свої “Отаман” (ватажки, отамани), свої “сотники” і “десятники”, “суддю” (судді), “скарбник” (скарбники ) – що повністю повторює січове пристрій самого запорізького братства, або Коша. Ці організації діяли за територіальним принципом. Таємничість інформації, яка передавалася усно, обряди посвячення, ритуальне поведінку і т.д. уподібнювали ці організації язичницьким громадам жерців. Такими вони були на ранніх етапах розвитку. Можливо, частково з цим пов’язаний той факт, що до кінця 18 ст. майже не збереглося відомостей про кобзарів.

Як же пов’язані кобзарі та козацтво?
Як правило, це були колишні запорожці, які постраждали від ворогів під час битв або в полоні, або ж старі козаки, які не могли вже воювати, але залишилися вірними козацтву. Деякі з них жили разом з братчиками на Січі, щоб піднімати бойовий дух молодих воїнів. Існують згадки, що перед вирішальними битвами козаки слухали спів кобзарів, і це надихало їх на ратні подвиги. Інші кобзарі бродили, зупиняючись в містах і селах, де на центральних площах виконували свої твори, розповідали людям останні новини. Цим вони піднімали національну самосвідомість народу, вселяли віру в незалежність української держави. Тому всі завойовники української землі переслідували і вбивали народних сліпців.
17-18 століття залишили поодинокі відомості про носіїв української героїчної поезії – кобзарів. Відомо про кобзаря Рихлівська, на прізвисько Бандурка (або Милий), який називався “гайдамацьким бандуристом” за участь в народних повстаннях; а також про Грицька Кобзаря. Про останній збереглися документальні відомості, що він був козаком. Потрапивши з двадцятьма побратимами в турецький полон, він увійшов в довіру до ворогів і був призначений наглядачем на “каторгу” (галеру), але з часом влаштував втечу козаків, видавши їм турецький одяг, за що йому турки викололи очі. Про нього існують легенди, зокрема, про вбивство під час гайдамацького повстання і поховання в Канівському лісі.

Прославлений фастівського полковника Семена Палія, якого Петро 1 вислав до Сибіру, навіть у неволі не розлучався з кобзою. Існують також відомості про утримання Петром 1 незрячих кобзарів Любистка і Ніжевіча і однієї кобзаркі, ім’я якої невідоме, як придворних співаків. Згодом любистку вдалося втекти з царського двору.
Архівні документи 18в. свідчать, що три кобзаря, учасники Коліївщини, були страчені: Прокоп Скряга з міста Остапова, Сокової зять з с.Шаржіполя, Василь Варченко з міста Звенигородка. Перші два були учасниками збройних повстань. Про останнього з них записано наступне: “Стратити за те, що він разом з ватажком загону повстанців Ремез обійшов багато сіл і містечок і гайдамакам на бандурі грав”.

Ось так стратили тільки за те, що грав на бандурі!!!

Ряд вчених відзначають і той факт, що крім уміння грати на музичному інструменті (кобзі, бандурі чи лірі), співати думи та пісні, знати правила і закони братства, учні переймали від майстрів і певну таємну інформацію, яку не мали права розголошувати, що обумовлювало дуже строгий відбір тих, кого брали в братство. Наприклад, існували у кобзарів свої засекречені “Устіянскіе книги”, зміст яких не можна було розголошувати під страхом смертної кари. Були у кобзарів і свої таємні пісні, наприклад, Ф.Лавров згадує пісню про Жуйку (заклинання нечистого) та про таємничий танець: “У незрячих кобзарів і лірників був і свій танець, що звався” лебійская скакомка “(дідівський танець). Він у чимось нагадував український козачок, але виконання цього танцю ніхто не бачив, тому що він виконувався лише тоді, коли кобзар або лірник отримував “визволку”.
Під час виконання танців хтось з лірників чи кобзарів обов’язково стояв на сторожі і стежив, щоб ніхто зі сторонніх не побачив “лебійской скакомкі”.

kobzar_i_lirnik0202
26. Куди зникли кобзарі?
Кривавий розстріл кобзарів або «Харьківська трагедія».
По всій Україні офіційно було оголошено, що кобзарів з усіх областей запрошують в м. Харьків на Всеукраїнський кобзарський з’їзд.
Кобзарі, бандуристи, лірники приїхали на конгрес з усієї України, з маленьких забутих сіл. Кілька сотень були присутні на конгресі. Це живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика і поезія. І ось майже всіх їх розстріляли, майже всі ці жалісливі співці були вбиті.
Це відбулось 30 грудня 1930 року.
Як це було. Настав день відкриття з’їзду. Кобзарі заповнили один з кращих харківських театрів. У кожного в руках інструмент, кожен одягнений у святкову вишиванку.
З’їзд відкрився спільним виконанням Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий …». Уявіть, весь зал (а зібралися майстри найвищого ґатунку) натхненно співає! ..
Потім були вітання від уряду України, доповіді про стан кобзарства, шляхи подальшого його розвитку.
А тим часом на всіх виходах із залу з’явилися молоді в цивільному, але з явно військовою виправкою. Незабаром ряд за рядом почали піднімати делегатів і під суворим наглядом виводити у двір, а там вже вантажівки. Кобзарів, а це були в основному люди похилого віку, щільно укладали в машини і, прикривши брезентом, кудись везли. Ніхто ні на які питання не відповідав.
Низка машин мчала по нічних вулицях Харкова в бік залізниці, до товарної станції. Там, у віддаленому глухому куті, вже стояв ешелон – десяток «телячих» вагонів.
Вже через годину всі делегати недавнього з’їзду були в вагонах. Задзвеніли засуви, прозвучала команда, і поїзд рушив. І тут, підкоряючись велінням серця, ешелон заспівав:
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій … »
Зануривши в ешелони, їх підвезли до околиць ст. Козача Лопань.
Пізно ввечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Побудувавши незрячих кобзарів в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УРСР почав розстріл … Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд …
У грудні 1933 на пленумі Всеукраїнського комітету профспілки працівників мистецтв комуністична верхівка назвала українські народні музичні інструменти «класово-ворожими».
А тим часом музичні фабрики влада зобов’язала навіть не сотнями, а мільйонами виготовляти «кудесницы-гармошки», «кудесницы-баяны» и «кудесницы-балалайки».
До цькування кобзарів підключають і українських радянських письменників – Юрій Смолич писав: «Кобза таїть в собі повну небезпеку, бо надто міцно пов’язана з націоналістичними елементами української культури, з романтикою козацькою й Січі Запорозької. Це минуле кобзарі намагалися неодмінно воскресити ».
Ця трагедія, як її називають, «харківська трагедія», завдала непоправного удару по українському кобзарству. Вже ніколи більше не ходили і не ходять кобзарі по селах України, не співають своїх славнозвісних дум та історичних пісень, і збереглися їхні пісні тільки завдяки нашим етнографам-професіоналам, які з голосу кобзарів записали їх тексти і музику, і звучать вони тільки зі сцени.

Кадр з фільму "Поводир"

Кадр з фільму “Поводир”

27. Їхав козак за Дунай – музичні скарб німців

Доля однієї козацької пісні
Чи знаєте ви, що українську пісню “Їхав козак за Дунай” у ХІХ столітті співали німецькою мовою, що мелодію її обробив Бетховен?

Але ж звідки її почув великий композитор?
Автора цього твору, харківського козака Семена Климовського, ще й досі називають легендарним, хоча він цілком історична особа, один із найкращих українських поетів початку XVIII століття.

Якщо ім’я Семена Климовського забулось, то інша доля судилася його пісні. В історії європейської пісенної культури немає жодного твору, який можна було б поставити поруч із цією піснею козака-віршувальника.
Її похід по світу просто дивовижний.
Слова й ноти пісні вперше опублікував у Петербурзі в 1796 році гітарист І. Генглез.
Вона стала однією з наймодніших не лише на Україні, а й у Росії.
Вже 1808 року пісня набуває популярності майже в усіх народів Західної Європи. Нею цікавляться найкращі композитори світу.
Як же це сталося?
У 1808 р. німецький поет-романтик X. А. Тідге зі своїм приятелем французом, швейцарським економістом та істориком Сісмонді почув у Баден-Бадені цю пісню від слуги якогось пана з України. Тідге і Сісмонді були зачаровані піснею і зробили переклад твору – кожен своєю мовою.
По-німецьки її було названо “Козак і його дівчина” (надруковано в 1809 році). Коли йшла війна з армією Наполеона, пісню підхопили солдати разом із патріотичними піснями Г. Кернера. Перероблена для хорового виконання, вона була майже обов’язковою для всіх концертів у Німеччині на початку XIX століття. Фортепіанні варіації на мелодію “Їхав козак за Дунай” написав видатний німецький композитор Карл-Марія Вебер.
У 40-х роках XIX ст. вона стає майже народною німецькою піснею, її заносять до збірки “Музичні скарби німців”. Ця збірка перевидавалася багато разів і стала називатися енциклопедією німецької пісні. Скрізь до пісні подавалися примітки, що мелодія її виникла на землях України.
З нашої країни вона потрапляє до Австрії і Чехії.
В англійській редакції пісня “Їхав козак за Дунай” друкується в Лондоні в 1816 році.
1817 року пісню перекладає польський поет Бродзінський.
В 1895 р. твір “Їхав козак за Дунай” уперше опубліковано італійською мовою.
Характерно, що в Угорщині мелодія пісні прищепилася майже без змін, а слова до неї пристосовані зовсім інші.
А потім заспівали цю мелодію болгари.
Так козацька пісня залетіла в інші країни і здобула там прихильність і визнання.

betxoven010_b509_3c4421a2_XL

28. Козаки і яничари.
Одним із загальновизнаних українських історичних міфів є чи одвічне протистояння наших козаків з «їхніми» яничарами. Як і будь-який міф, він теж дуже далекий від історичної правди.
І все ж впадає в очі зовнішня схожість козаків і яничарів. І не тільки тому, що яничари переважно теж були слов’янами, нехай і балканськими. Яничари, на відміну від етнічних турків голили бороду і відрощували довгі вуса, як у запорожців. Звідки взялася ця «мода», можна тільки припускати. Не виключено, що козацькі та яничарські вуса мають загальний історичне коріння – і ті і інші символізували причетність «усоносітеля» до військового стану.

Навіть при поверхневому погляді видно і схожість в одязі. Взяти ті ж шаровари. Їх тюркське походження ні в кого не викликає сумнів. Дуже схожа на яничарсій «Берк» і традиційна запорізька шапка зі шликом. Зауважимо, що справжній шлик набагато відрізнявся від того, що шиють зараз. Той шлик нічим не нагадував сьогоднішню легковажну висульку з червоного шовку або атласу. Він був більше. А під час війни ще й набивався кінським волосом. Такий, набитий кінським волосом шлик прекрасно захищав шию його власника від удару, що рубає шаблею. Схожі були і клейноди, що у яничарів, що у козаків – ті ж бунчуки і булави.

kozakshapka0111706211_cce6c858

29. КОЗАКИ В ЄВРОПІ

КОЗКИ У ТРИДЦЯТИЛІТНІЙ ВІЙНІ (1618-1648)

Українські козаки, часто бували і воювали в Європі. Фактично тридцятирічна війна це була перша якщо не Світова, то вже точно ВСЕ Європейська війна.
І козаки також узяли вельми активну участь в цій першій загальноєвропейській війні, що почалася з антигабсбурзького повстання в Чехії і Моравії.
Ось лише кілька прикладів. З цієї 30-річної війни.
Козаки у Відні.

Не минуло й року після початку Тридцятирічної війни, як запорізькі козаки виявилися в самій гущі конфлікту. У серпні 1619 імператор Фердинанд II Габсбург направляє до Речі Посполитої своїх послів з проханням про допомогу. Але Сигізмунд III Ваза щойно завершив виснажливу війну з Московією, тож максимум чим він міг допомогти союзникам-католикам – направити козаків .. У жовтні 1619, в розпал облоги Відня чехами і трансільванцями (угорцями) князя Бетлена Габора, до Закарпаття ввійшов 10- тисячний корпус запорожців на чолі з полковниками Кличковським і Русиновським. 22 листопада козаки поблизу Гуменного розгромили трансильванців під командуванням князя Юрія Ракоці. Незабаром запорожці взяли в облогу міста Кошице і Пряшів у Словаччині і своїми діями фактично зірвали плани військ Антигабсбурзької коаліції, змусивши їх зняти 27 листопада облогу Відня. Бетлен Габор, який уже отримав із рук угорських магнатів корону Іштвана Святого, залишив надії на розгром ненависних Габсбургів. Проте через відмову австрійців виплатити належні гроші, запорожці в середині грудня 1619 року повернулися на Січ.
Козаки у Франції.

Володимир Січинський в книзі «Чужінці про Україну» навів цікаві дані про участь козаків у бойових діях на боці імператора в Люксембурзі. У тижневику Gazette de France (№ 81 за 1633 рік) знаходимо відомості про дії чотирьохтисячного загону запорожців під проводом полковника Тараського, під знаменами Габсбурґів воювали в Люксембурзі проти французьких військ генерала де Суассона. Після першої невдалої атаки «козаки напали на французів зі страшним криком; наші люди не звикли до такого крику, так злякалися, що почали тікати і відступили до болота на іншому березі річки ». Австрійське командування створювало із лютих хорватів- «гренцерів» і запорожців легкі кавалерійські полки та ескадрони, які здійснювали спустошливі проникаючі рейди в північну і північно-східну Францію.

Козаки в Бельгії.
Щоб тримати «дітей вольниці» під контролем, Носковський вживав найсуворіших заходів покарання, аж до страти. Козаки з табору в Брізі рушили через Центральну Німеччину в Люксембург і Ельзас. На той час французи окупували Бельгію, яка перебувала під владою іспанців – союзників австрійців. Саме рухливі частини хорватів і козаків своїми проникаючими рейдами в тил французів змусили їх перейти до оборони і залишити Бельгію. У лютому 1636 року двохтисячний кавалерійський полк козаків у складі корпусу хорватського генерала Ізолані через річку Маас біля Вердена увірвався до провінції Шампань; союзники розгромили розквартировані там французькі частини, і полк з багатою здобиччю (в тому числі і 60 000 франків викупу) повернувся до Люксембурга.

Але умови контракту австрійський уряд повною мірою не виконував, тому восени 1636 року більшість українців покидає театр бойових дій. По дорозі на батьківщину, в Сілезії, кондотьєри піднімають заколот, вимагаючи негайного розрахунку. Невдячні австрійці висилають каральний корпус, який розгромив полк запорожців і змусив їх перейти імперсько-польський кордон. Проте частина козаків (до 3 000) залишилася на службі імператора і влилася в армію фельдмаршала Геца. Вони брали участь у взятті Хехста, Дортмунда, Верла і Гамма.

Козаки проти Москви

1632 року Московія оголосила війну Речі Посполитої, фактично виступивши в загальноєвропейському конфлікті на стороні антигабсбурзького блоку. Цар Михайло Романов, родоначальник нової династії, прагнув зміцнити свої позиції в державі, яка ще не забула жахи Смути (війна – прекрасний спосіб відвернути увагу підданих від нагальних проблем!). Досягнувши угоди зі Шведським королівством, московити кинулися відвойовувати Смоленськ. Поляки і литовці, побоюючись можливого вторгнення шведів, були змушені тримати на своїх північних і західних кордонах значні військові контингенти. Король Речі Посполитої Владислав IV міг виставити проти московитів лише 9000 вояків – поляків і литовців. 20 000 православних запорізьких козаків. Відзначилися у Смоленській війні Тарас Федорович (Трясило) і Богдан Хмельницький, який отримав за хоробрість з рук польського короля шаблю. 10 квітня 1634 року в битві під Щелкановим армію московитів було розгромлено: легка кіннота Т.Трясила відіграла визначну роль в цій вікторії. Поляновський мир 1634 року завершив вкрай невдалою для Москви війну, і Романови відклали свої плани експансії в західному і північному напрямках, по крайней мере, на 20 років.

Козаки і Ла-Манш

Нарешті у жовтні 1645 роки після тривалих переговорів полк запорізьких козаків (приблизно 2500 чоловік, з них майже 800 кавалеристів) морським шляхом через польський порт Гданськ прибув до французького порту Кале. Є припущення (між тим документально не доведені), що командували січовиками полковники Іван Сірко та Солтенко.

Всупереч усім законам військової науки, запорожці хитрістю (досвід взяття Кафи, Трапезунда, Синопа став у нагоді!) Через морські ворота увірвалися до центральних фортів фортеці Дюнкерк. Іспанці підписали капітуляцію 11 жовтня 1646 року. Французи багато років безуспішно намагалися захопити цей «ключ від Ла-Маншу». Але знову, як і в імперії, козаків обдурили «роботодавці». Частина їх повернулася в Україну, інші залишилися у Фландрії (голод змусив їх піти в «прийми» до фламандців).

Через три роки на українських землях, майже одночасно з підписанням Вестфальського миру, почалася Національна визвольна війна. Досвід, набутий запорожцями під час Тридцятилітньої війни, знадобився їм у битвах з регулярними військами Речі Посполитої.
Так що козаки в Європі – аж ніяк не фантастична казка. І навіть не гра.

kozakevropa01bat7

30. Гопак танок або бойове мистецтво?

Розповідаючи про козаків не можливо не сказати про головну «фішку» козаків – гопак.
Якщо говорити про танцювальне мистецтво, то візитною карткою України і козаків споконвіку і є гопак.
Але далеко не всі знають, що гопак – це не тільки захоплюючий своєю красою і міццю танець, а й вид бойового мистецтва.

gopak01800xbm2011-0314m
Бойовий гопак – це бойове мистецтво, яке об’єднує ударну і кидкову техніку з пластикою танцю гопак. Для бойового гопака властиве використання захоплень і блоків, а також нанесення ударів руками і ногами.
Буде помилково думати, що бойовий гопак – це тільки вміння воювати. Це, перш за все, система формування гармонійної особистості. Варто лише зауважити, що удар рукою під час бою відбувається за 0,65 секунди. Для такого удару потрібно мати не тільки треноване тіло, але і швидкість реакції, а також здатність протягом короткого часу приймати рішення.
Зараз на Україні бойовий гопак вважається екзотичним видом бойових мистецтв. Наряд танцюючого гопак козака викликає цікавість і непідробну цікавість. Це особливо помітно під час театралізованих виступів, які проводять нечисленні школи бойового гопака.
Наше покоління має бути вдячно предкам, які зберегли танець гопак, який вносить в наше життя козацький дух і лицарську культуру тих часів.

Цікаві факти про козаків та СІЧ – Частина 3

Цікаві факти про козаків та СІЧ – Частина 1

Цікаві факти про козаків та СІЧ – Частина 2

2 Комент. to “Цікаво про козаків ТОП-30 фактів (Частина3)”

  1. Олександр коментує:

    Дуже цікава стаття. Дякую

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *